Коли на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України 27 серпня 2010 року було прийняте розпорядження КМУ від 27 серпня 2010 № 1718- р про "Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів" – воно, будучи "мертвонародженим"від початку, вже спізнилося по своїй суті років на десять! Адже давно не секрет, що різного роду спортивно-патріотичні клуби тільки за останню п'ятирічку без будь-якої державної участі й фінансування, стали ледве чи не прихованими резервами української армії (не плутати з політичними громадськими організаціями)- адже сама по собі армія давно забула, що в неї залишилися "резервісти".
Ви запитайте будь-якого громадянина України, що відслужив термінову службу в лавах національних збройних сил, що йому найбільше запам'яталося з армії. Згадають що завгодно, але тільки не бойову підготовку, якої нині не так уже й багато.
Якщо виключити полігонні виїзди зі стріляниною по "грудній мішені" з кількістю пострілів "3+5", взагалі й згадати дембелю немає чого! Відбув покладений строк, віддав борг батьківщині у вигляді термінової служби й гайда на громадянку - що був солдатом, що радіо прослухав! От і виходить, що в суспільстві фактично насаджується думка про те, що служба Батьківщині - загублений час…
Американська морська піхота залучає своїх новобранців фразою "вступи в морпіхи - подивися світ", а що може подивитися новобранець української армії, покликаний у її ряди, крім побутових проблем, парково-вихідних днів? 
Правда, якщо пощастить, він опанує якусь військову техніку, на якій навіть пару разів викотиться на полігон для закріплення навичок, що були дані йому на пальцях офіцером у навчальному класі. Якщо ми прагнемо мати професійну армію,- потрібно знати, звідки вона буде брати майбутніх професіоналів! А, отже, необхідно міняти підхід до роботи з резервом і майбутніми новобранцями.
На сьогодні альтернативи у справі по роботі з новобранцями застарілій з радянських часів базі ДОСААФ , а нині ТСОУ (Товариство Сприяння Обороні України) просто немає. Офіційно немає. Неофіційно, крім ТСОУ, в Україні діють без якої-небудь допомоги держави цілий ряд суспільно-патріотичних організацій, на основі яких можна вже зараз створювати цілком боєздатні й навчені роти резервістів і новобранців, яких по всій Україні набереться на не один повнокровний батальйон. Ці люди у своїй масі мають початкову військову підготовку і головне - абстраговані від нинішньої політики , що не дає можливості використовувати ці ресурси у своїх цілях різним політичним партіям і течіям. Ім'я цьому явищу –AIRSOFT, у перекладі на російську- СТРАЙКБОЛ (не плутати з ПЕЙНТБОЛОМ).
Солдати у вихідний
У якості передмови до подальшого оповідання, розповім цікаву історію: якось мій знайомий офіцер однієї з технічних служб української державної безпеки, з яким ми познайомилися на такому от "СТРАЙКБОЛІ", поїхав на стажування в одну із західних країн, де йому як представникові української делегації запропонували пройти спеціальну вогневу смугу, яку використовували для підготовки тамтешнього тактичного спецназу. Керівництво іноземної спецслужби знало, що перед ними "технарі", і яким же був їхній подив, коли наш «технар», за результатами, "засунув за пояс" навіть їх хвалений спецназ. Здивувалися б вони ще більше, якби довідалися, що крім іншої цільової підготовки, він скористався навичками, отриманими не тільки в академії, але й на таких от тактичних заняттях по "страйкболу" у вільний від роботи час!
От і виходить, що для когось це приємне провадженя часу, для когось - можливість "відірватися" від важкого цивільного будня, а для когось це більше, ніж просто "стрілялка"…
До речі, нікого не зупиняють погодні умови: ні вогкість і навіть дощ - усі заходи побудовані на чистому ентузіазмі аматорів, і як водиться, проходять завжди на дуже високому рівні. Причому сценарії подій на будь-який смак - це може бути як звичайне "звільнення заручників" так і 
повномасштабна реконструкція військового конфлікту в будь-якій гарячій точці світу - Ірак, Афганістан, Грузія, Югославія або просто якась міфічна бананова республіка. Завдання, що виконують команди - починаючи від миротворчих, закінчуючи діями регулярної армії або навіть партизанською війною повстанців . Бойові дії, залежно від сценарію, можуть 
бути розтягнуті на добу, а то й більше, зона дії протиборчих груп може досягати десятків кілометрів! Особливо, якщо це тривалі рейди в реальних горах з ледве чи не цілком реальними моджахедами, що засіли в засідках. Отут величезна увага приділяється не тільки сценарію, але й так званому "антуражу" - якщо "моджахед", то повинен виглядати відповідно, якщо британський десантник, то аж до нашивок він виглядає саме так!
…тут у кожного своє - або "Грозовий перевал", або "В’єтконг" за кожним кущем… 
Що стосується заходів - тобто самої "війни", автор цих рядків спеціально брав участь у подібній "війні" і, перебуваючи в самій гущавині подій, сповна відчув усі принадності "бойової обстановки". Особливо врізався у пам’ять нічний бій за висоту - я відчув себе тим самим фоторепортером з фільму "Вони були солдати", коли з імли сирого букового лісу на позиції, що обороняються, зненацька виходить більше 100 бійців "супротивника" і кидається в атаку… Тріск "приводів" (автоматів), вибухи імітаторів гранат, рев "міномета", що б'є по ворогові … Де свої, де чужі - зрозуміти важко. Під кінець вогонь по всьому, що рухається, силуети дерев зливаються в єдину чорну кашу, серед якої метушаться неясні тіні ворога. Із усіх позицій справжня канонада - вогонь на звук і на шерех! Спалахи вибухів і ріжучі очі промені прожекторів, що шарять по нічному лісу. А потім виснажливі вилазки на близькі підступи до висоти, нічний бій з умовним "ворогом"… а може вже й не із противником… на той момент було вже не розібрати! От вона - справжня airsoft- війна, без обгороджених сіткою майданчиків 100Х100 метрів, без надувних укриттів і суддів, що маячать синіми накидками. Тут ти сам собі суддя й сам собі стрілок - якщо в тебе вцілили, зобов'язаний піти сам! Це неписане правило страйкболу!
ЛЕГКИЙ ПЕЙНТБОЛ АБО ЩОСЬ СВОЄ?…
На відміну від пейнтболу, "страйкбол" гра менш видовищна, по суті це не шоу, яке учасники влаштовують для себе самих і глядачів з усією атрибутикою майже справжньої маленької війни - форма, спорядження, зброя, іноді навіть військова техніка. Виснажливі марші, нічні засідки, патрулі. При цьому даний вид дозвілля цілком прийнятний для середньостатистичної кишені, тому що пластикові кулі 6 мм ВВ значно дешевше, ніж їх пейнтбольні аналоги. Правда, страйкбольний "привід" не дешевше пейнбольного маркера, але й тут є певна перевага - на відміну від пейнтбольних маркерів, страйкбольна "зброя" працює від електропривода, з живленням від розповсюджених скрізь акумуляторів. Крім цього, за вами не ганяються розлютовані "комунальники", яким набридло зчищати фарбу зі стін і дерев.
Виробництвом пневматичної зброї калібру 6 мм ВВ займаєься близько двох десятків фірм, розташованих переважно в Китаї і Японії, інша ж частина в південно-східній Азії.
Є ліцензовані виробництва деяких моделей у Європі й у США.
По існуючій думці, спочатку придумали цю гру японці, що славляться своєю практичністю. Ті, хто придумав цю "зірницю" у країні висхідного сонця, виходили скоріше з міркувань національної безпеки, ніж дозвілля молоді. Адже за мирним договором 1945 року, крім втрати можливості створювати власну армію, Японії заборонялося вчити своїх молодих громадян військовій справі… Однак вихід був знайдений, і досить оригінальний - робити це у вигляді тієї самої, радянської піонерської "зірниці", і японці були б не японці, якби, "граючої у війну", молоді, подібно нашому піонерському керівництву, дали в руки дерев'яні автомати! Ні - в руки молодого японця вклали цілком функціональну і, найголовніше, діючу навчальну копію армійської зброї. Концепція виявилася настільки вдала, що незабаром ідея японців переступила далеко за самі честолюбні плани власних творців, ставши воістину багатонаціональним видом прикладного спорту зі своїми федераціями, командами й правилами, а модельний ряд виробленого устаткування охопив усі без винятку моделі й модифікації легкої стрілецької зброї практично всіх країн світу. У різних країнах даний вид уже по суті спорту називають по-різному - московські ентузіасти навіть придумали йому свою назва, яка стала воістину багатонаціональною - "СТРАЙКБОЛ". На заході ж він як і раніше відомий під більш ємною й трохи неспортивною назвою "Airsof t" (рос. –«м'яка пневматика»).
ТЕ, ІЗ ЧОГО СТРІЛЯЮТЬ У СТРАЙКБОЛІ
Захист обличчя і очей під час гри - не примха організаторів, а життєво важлива необхідність! Травми у цьому виді спорту нам ні до чого! 
Страйкбольна зброя ділиться на кілька видів. "Спринги"- це найбільш численна категорія. Включає моделі пістолетів, пістолетів- кулеметів і штурмових гвинтівок. Постріл проводиться шляхом спуску з бойового взводу підпружиненого поршня, що переміщається усередині пневматичної камери. Перед кожним пострілом поршень потрібно зводити мускульної силою стрілка, пересмикуючи при цьому затвор, або відводячи назад рукоятку. Прицільна дальність стрілянини становить 10 - 15 м для пістолетів і 20 - 25 м для автоматів і штурмових гвинтівок. Скорострільність - 1 прицільний постріл в 2 секунди. Рекомендується всім починаючим аматорам цього виду спорту, а так само тим, хто прагне мати при собі запасну зброю - мається на увазі пістолет.
"Короткоствольний" AIRSOFT
Газобалонна зброя: представлена тільки в столичному магазині "Мілітарист" більш ніж 30 зразками, але ж виробників набагато більше. Копіюються, як правило, куркові моделі, які приводяться в дію енергією стисненого газу (аналог хладогена), що закачується через клапан у рукоятку. Принцип дії схожий з роботою газобалонного пістолета під сталеві кульки калібру 4.5 мм. з тією лише відмінністю, що вогонь із таких моделей можна вести як напівавтоматичний, так і в деяких моделях існує можливість автоматичного вогню з повною імітацією роботи автоматики за принципом "вільного затвора", і головне - вони один в один імітують свої бойові побратими, навіть принципом роботи автоматики! Як і "спринговий" аналог - подібні "пушки" безпечні при навчальній стрілянині по людині, єдиною умовою хіба що служить обов'язкова наявність балістичних захисних окулярів.
"Електроприводи"
Нарешті, найцікавіший , на мій погляд, різновид шестиміліметрової пневматичної зброї - моделі пістолетів- кулеметів і автоматів з електричним приводом на повітряний компресор. Це обладнання дозволяє вести автоматичний вогонь зі швидкістю порядку 700 - 800 пострілів у хвилину на максимальну відстань близько 60 метрів. Усі автомати цієї категорії оснащені
регульованою системою хоп- ап, тобто по своєму бажанню стрілок може змінювати силу закручування кульки, досягаючи найбільшої дальності при найкращій купчастості. По 
виконанню "электроприводи" вироблені значно цікавіше попередніх категорій за рахунок максимального оснащення металевими деталями. Приводяться в дію такі автомати високоточними електромоторами напругою 8.4 В, що живляться від никель-кадмиевых акумуляторів ємністю 600 або 1300 міліампер/година. Однієї зарядки акумулятора 1300 ма /год вистачає приблизно на 3500 - 4000 пострілів, 600 ма /год - утроє менше. Комплектуються моделі автоматів звичайно пружинними магазинами ємністю 50 - 70 кульок. 
Окремо можна придбати більш складні по обладнанню насипні, або, як їх ще називають, "бункерні" магазини. Для стрілянини з такими магазинами попередньо потрібно завести зубчастим коліщам, розташованим у нижній частині, спіральну пружину, яка, розкручуючись, досилає в тракт кульки з бункера. Але й отут технічна думка не стоїть на одному місці - уже існують бункера з електроелеваторним поданням куль, так що стрілку потрібно те й робити, як натискати на спусковий гачок, не замислюючись про такий дріб'язок, як "закінчення боєприпасів". Зараз у каталогах по AIRSOFT-"приводам" біля 100 моделей электроприводних автоматів. Найбільш значні по кількості різновидів моделей, що випускаються, серії штурмових гвинтівок американського виробництва типу М-16, німецького Хеклер Коха, радянського АК, причому остання лінійка модифікацій представлена як стандартним радянським АК-47, так і його закордонними аналогами, і навіть сучасними російськими модифікаціями на кшталт - АК-101.
БОЄПРИПАСИ
Боєприпасами є пластикові кульки 6мм ВВ, створені на основі природо-охороняючих технологій, із різновидів пластика, що самостійно розчинюються з часом у зовнішньому середовищі. Кульки бувають легкими (0,10; 0,12; 0,15 г), середніми (0,20; 0,25 г) і важкими (0,30; 0,43 г). Останні звичайно використовуються для снайперських гвинтівок, що також застосовуються в змаганнях. Крім звичайних, є так звані трасуючі кулі. Це ті ж самі пластикові кулі 6 мм ВВ, покриті люмінофором. Пролітаючи через стовбурну насадку, вони активуються яскравим випромінюванням, тим самим створюється враження польоту кулі, оснащеної трассером. На сьогоднішній день уже існують боєприпаси калібром 8 мм ВВ, які застосовуються в більш складних видах airsoft- пневматики, призначених для стрілянини на більш значні відстані – на зразок крупнокалиберної снайперської гвинтівки "Баррета".
ТРАДИЦІЇ, ІДЕОЛОГІЯ "СТРАЙКБОЛУ".
Перше й основне правило страйкболу - повна аполітичність, так що відразу розчарую тих, хто буде шукати там підготовку будь-яких "бойових політичних груп" або міфічних "терористичних угруповань". Не уживаються в страйкболі егоїсти, аматори випити або, ще гірше, "покурити" - такі індивіди попадаються, але їх швидко виганяють із середовища однодумців, якиму є сам по собі "страйкбол". Поясню чому - Airsoft, потрапивши на територію колишнього СРСР, потрапив у дуже благодатне середовище проживання. По своїх темпах розвитку новоявлений вид дозвілля досяг таких висот, яких не досягли ті країни, куди airsoft заглянув значно раніше. Страйкбол, по суті, дуже якісно відрізняється від Європейського airsofta ще й тим, що основним кістяком airsoft- співтовариства в СНД стали різні історичні клуби й співтовариства, яким на певному етапі набридло махати мечами й ходити в штикову понарошку під барабанний бій під розгорнутими наполеонівськими штандартами. Згодом , ідеї й традиції вітчизняних патріотичних рухів знайшли відбиття в новому airsoft -русі, де знову ж кістяк усього склали колишні війни "армії Наполеона" і розпачливі рубаки "Братерства Кільця" ("уніформісти" і "толкіністи"). Саме тому, граючи у "війнушку", дорослі дядьки одягають уніформу більш ніж 25 армій світу, різних часових епох. Відповідно до уніформи й ідеології страйкбольних команд підбирається і зброя - " airsoft-приводи". Не заведено солдатові армії США бігати з АК, так само як солдатові армії країн колишнього СЭВ бігати зі зброєю їх ідеологічного супротивника колишніх часів- армій НАТО.
Ну і звичайно самі "бойові дії" - це найцікавіша частина даного оповідання. Завдання для протиборчих сторін трохи відрізняються від тих завдань, які виконують гравці, в тому ж пейнтболі. Тут присутні і тактика і стратегія ведення різних видів бойових дій - від оборонної й наступальної до диверсійно-партизанської. Відповідно є де і розгулятися - лісові й гірські тропи, руїни, переправи, мости й окопи, усі ці елементи заправдашньої війни можуть розтягуватися за бажанням організаторів на цілі кілометри, змушуючи супротивника прочісувати цілі гектари пересіченого лісу в пошуках опорних пунктів ворога або партизанського табору. Що стосується самого супротивника - то не має значення, партизани проти вас або регулярні війська будь-якої держави; будьте впевнені, вони будуть відповідати загальноприйнятим стандартам як за формою одягу й озброєнню, так і по тактиці нападу або оборони, що у свою чергу вносить у гру елементи армійської підготовки резерву армії України, в умовах напіврозпаду всієї системи військового
призиву й резерву ЗС нашої держави.
Крім умовних завдань, для більш серйозного сприйняття всього, що відбувається, у гру нерідко вносяться елементи сценарію з дуже чіткими історичними паралелями - наприклад , миротворча місія в Косово, або, що так і не відбулося в пору холодної війни, воєнна операція військ країн СЭВ по прориву на територію Західного Берліна. Або вже зовсім фантастичний бій спецвійськ декількох Європейських країн у спробі відбити в морської піхоти США уламки НЛО, що впали десь у центрі Європи. Загалом , у кожному разі, як ви бачите - нудьгувати вам організатори не дадуть. 
Будьте впевнені - додому ви приїдете повні позитивних вражень, із приємним почуттям утоми в ногах і руках, і з неодмінним бажанням обов'язково брати участь у подібному заході знову й знову. Здоровий спосіб життя і помірні фізичні навантаження, так необхідні міському жителеві, обтяженому різного роду шкідливими звичками, в цьому випадку не вимагають вашого постійного відвідування тренажерного залу - пари армійських черевиків і повне викладення, включаючи "автомат", замінить вам тиждень силового тренажера, а враження, отримані після "бою" --перегляду двох десятків американських бойовиків! Так що моя вам порада - приєднуйтеся до цієї нової "хвороби" під такою спортивною назвою "страйкбол" - не пошкодуєте!
Major©